Знак їхнього часопростору Выставка в Киеве! Выставки Киева

Прошедшее событие

Галерея «АВС-арт» презентує виставку «Знак їхнього часопростору»: Петро Бевза, Микола Журавель, Олексій Литвиненко, Олег Філь, Андрій Цой, Валерій Шкарупа, Олег Ясенєв / Малярство

Ця виставка об’єднала художників, котрі працюють в одному мистецькому часопросторі. І навіть більше – вони знакові для часопростору нашої галереї. У кожного з них власна живописна мова, але спільне одне – художнє мислення в системі естетичних координат, для яких деструкція чужорідна. Натомість пріоритет – за красою, гармонією, злагодженістю та цілісністю проявів буття.

Петро Бевза зосереджений на пошуках і живописних проявленнях знаків довкілля: Теодозії, Іриси, Острови, Пепелаци... Мистець уважно придивляється до кожної дрібнички – чи вона ключ для відкриття тайного знання, до благодаті і світла.

Любов як універсальна категорія проступає крізь фактурну поверхню малярства Миколи Журавля. Це любов батьківська, материнська, синівська, любов до всього сущого. І це найвищий ступінь почуття, що називається грецьким словом «агапе».

У роботах Олексія Литвиненка плине ідеальне життя флори та фауни. Маючи за зразок деперсоналізованого вчителя природу, за законом подібності, художник тяжіє до відтворення гармонії існування, яку відчуває дуже гостро.

Полотна Олега Філя пронизані одухотвореністю поета і, водночас, іронічним відстороненням філософа-стоїка. Вітальність живопису художника підштовхує глядача до несуєтного споглядання образів, що взаємопроникають-взаємотрансформуються, репрезентуючи певні стани, а не індивідуальну конкретику.

На відміну від поліфонічності, багатозначності й навіть велеслівної розкоші нинішнього доробку Андрія Цоя, його алюзійної бароковості, твори мистця 1990-х років, які презентує галерея «АВС-арт», кардинально різняться за манерою живописного висловлювання: це лаконічність, чіткість, стриманий колорит й експресивний мазок.
Валерій Шкарупа, як досвідчений реставратор, досліджує й реконструює історико-культурологічні пласти. Мандруючи просторами «Внутрішньої Монголії», занурюючи пальці у води «Праріки», він укладає з мистецьких візій-палімпсестів власну «Александрійську бібліотеку».

Картини Олега Ясенєва написані просто, але не спрощено. З легкості, світла й майже монохромності постають стихії, котрі конструктивні й життєдайні у своєму чині. Його полотна привабно світяться прозорим світлом або м'яко клубочаться барвистими туманами там, куди веде простір, у кути і глибини зображення.