Сучасний французський балет Дафніс і Хлоя у Молодому театрі Новости культуры Киева

8 та 9 жовтня о 19:00 в Молодому театрі сучасний французький балет балет «Дафніс і Хлоя» в постановці Жана-Клода Голотта та групи Еміль Дюбуа - французького національного центру хореографії міста Гренобль.

Нова постановка Жана-Клода Голотта та групи Еміль Дюбуа є логічним продовженням їхніх попередніх досягнень. Балет «Дафніс і Хлоя», поставлений у Будинку культури м. Гренобль в квітні 1982 року та представлений у значно переробленому вигляді в монастирі Целестинців, вибудовує сценічний малюнок так, як ми вже це бачили у виставах «Па-де-катр» та «На весь зріст». «Дафніс і Хлоя», як і «Одисей», базуються на міфах Древньої Греції, але було б помилкою шукати тут нову версію балету Фокіна. Це лише назва, яка надає глядачеві змогу згадати сюжет. Навіть замість музики Равеля була використана композиція Анрі Торга цілком в дусі танцю.

«Я не відтворюю, каже Жан-Клод Галотта, історію про Хлою, викрадену піратами та повернуту Дафнісу завдяки втручанню бога Пана. Адже жанр наративного балету вже майже перенасичений. Я віддаю перевагу роботі над пластикою задля розкриття внутрішньої суті, віднайдення першого імпульсу, який трансформується у танець та згодом стає персонажем. Я працюю на пограничній стадії енергії. Намагаюсь ухопити саму сутність любовних стосунків між Дафнісом, Хлоєю та Паном; їх міфічний характер, створити настрій, запропонувати певну культуру, середземноморський фольклор, не віддаючи при цьому переваги якомусь одному пейзажу, на кшталт художника, котрий примружує око в пошуках відповідних кольорів. Костюми та музика підсилюють цей ефект».

Якщо вистава «Одисей» розгорталася у панорамічному просторі, то «Дафніс і Хлоя» представлена крупними планами, де чергуються сольні виступи, дуети та па-де-труа. Матильда Альтараз, зворушлива, гнучка та моторна, блискуче описує неймовірні арабески та аттитюди наперекір всім законам рівноваги, пригортається до тіл двох своїх партнерів (Паскаль Грава та Жан-Клод Галотта), які перестрівають її на її шляху; та створює малюнок танцю, побудованого з міріадів ледь відчутних дотиків, аж поки танцюристи не виносять її широкими стрибками у відкрите море.

Ця багата та складна хореографія більш схиляється до бароко, ніж до мінімалістського мистецтва, з чередою різко обірваних танцювальних елементів, похитуваннями головою та невловимими ніжними жестами, притаманними лише Галотта.

Музика, яка відіграє декоративну роль, виконується на фортепіано безпосередньо на сцені. Меланхолійна та настирлива, зрештою навіть дратівлива, вона стікає наче краплі дощу по листяві. Жан-Клод Галотта перериває нескінченний рух свого балету втручанням осіб похилого віку, котрі раптом з’являються, полишаючи глядача в роздумах, як розуміти їх присутність.

Найбільш вдалими моментами вистави залишаються виступи самого Галотта з його довгими рухливими руками, стилізованими позами, схожими на барельєфи, та переривчастими, наче з німого кіно, рухами, що супроводжуються вигуками, які надають йому вигляд чутливої тваринки, дивним чином нагадуючи «Післяобідній відпочинок Фавна». В постановці «Дафніс і Хлоя» його танець набуває нових відтінків.

Можливо це є зародженням нового наративного стилю.

Задумка

Дафніс і Хлоя, двоє підкинутих дітей, є героями давньогрецького роману Лонга. Ці персонажі дійшли до нас, насамперед, завдяки музиці Моріса Равеля, написаній у 1912 році для «Російських сезонів», коли у головній ролі на сцені сяяв Ніжинський.

Жан-Клод Галотта поставив це па-де-труа після балету «Одисей» у 1982 році, і в його задум не входило докладне представлення лібрето (викрадена піратами Хлоя, дружина юного пастуха Дафніса, повертається до нього, завдяки дивовижному втручанню бога Пана), скоріше це був пошук досконалості руху, намагання вхопити енергію, ніжність або несамовиту силу любовних змагань.

Створена для Авіньйонського фестивалю ця хореографічна вистава, виконавцями якої тоді були Матильда Альтараз, Жан-Клод Галотта, Паскаль Грава з музичним оформленням і виконанням на сцені Анрі Торга, хвилює своєю здатністю поєднати інтелектуальний підхід, анімалістичні елементи, гумор та радість почуттів. У той час вона отримала схвальні відгуки преси: «щось на кшталт маленького шедевра» - «Ліберасьйон»; «найгарніша річ, яку можна було подивитись» - «Нувель Обсерватор»; «сутність любовних відносин» - «Монд».

Жан-Клод Галотта приділяє велику увагу розвиткові репертуару Національного центру хореографії м. Гренобль, і після постановки «Одисея», який у 2007 році перетворився на «Дорогого Одисея», він вирішив надихнути нове життя у виставу «Дафніс і Хлоя» з трьома новими молодими танцівниками, у виставу одночасно особисту та вільну, чутливу та грайливу, спонтанну та пустотливу.